Екологи

 Екологи
Чорно́бильська катастро́фа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім^[1]
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики^[2][3][4][1] до вибуху на АЕС «Фукусіма-1», як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

У сучасному викладі, причини аварії такі:

• реактор був неправильно спроектований і небезпечний;
• персонал не був проінформований про небезпеки;
• персонал допустив ряд помилок і неумисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;
• відключення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.

Недосконалий реактор

Реактор РБМК-1000 мав ряд конструктивних недоліків, які, на думку фахівців МАГАТЕ, стали головною причиною аварії. Вважається також, що через неправильну підготовку до експерименту з «вибігу» генератора і помилки операторів, виникли умови, в яких ці недоліки проявилися на максимальному рівні. Наголошується, зокрема, що програма не була належним чином погоджена і в ній не відводилося достатньої уваги питанням ядерної безпеки. Після аварії були прийняті заходи для усунення цих недоліків в даних реакторах на інших АЕС.
 Покинутий будинок в 30-кілометровій зоні

 Місто Прип'ять (населення 45 000 чоловік), у якому проживало більшість співробітників станції, був цілком евакуйований, і за межами заборонної зони було побудоване нове місто Славутич.
  Працівники аварійних бригад одержали високі дози опромінення; місцеве населення - набагато нижчі.
       Усього в лікарні було поміщено 237 осіб, що одержали професійне опромінення, з яких 134 одержали діагноз "гостра променева хвороба". З них 28 чоловік вмерло протягом перших трьох місяців, у той час як принаймні ще 14 пацієнтів вмерли за останні десять років, хоча це необов'язково було пов'язано з опроміненням.
       Приблизно 200 000 чоловік, що брали участь у первісній дезактивації площадки станції, одержали середні дози. Ця доза приблизно в п'ять разів більше максимальної річної межі дози, припустимого в даний час для працівників ядерних установок (20 мЗв у рік). Середнє природне "фонове" випромінювання у світі складає близько 2,4 мЗв у рік.
       Близько 20 000 ліквідаторів одержали дози порядку 250 мЗв; декілька відсотків з них одержали дози 500 мЗв; і декілька десятків чоловік одержали потенційно смертельні дози. Більш 400 000 чоловік, що проживали в районах із забрудненням більш 555 кбк/м², оголошених радянськими компетентними органами зонами строгого контролю, у відношенні яких вимагаються заходи для дезактивації і введення обмежень на споживання харчових продуктів місцевого виробництва.
       Менше 10 відсотків з 116 000 чоловік, евакуйованих з "забороненої зони", одержали дози більш, ніж 50 мЗв; менш, ніж 5 відсотків - більше 100 мЗв. Саркофаг над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.1998.